kokhanchyk

Впечатления о Германии.

Fri, 08 Aug 2008 09:42:14 GMT

Впечатления о Германии.

Вроде, и не то, что ожидала увидеть, вроде, и нет ничего особенного… Люди, как люди. Живут, работают, развлекаются…

А все же не так, как у нас, спокойнее что ли, размереннее…

И атмосфера такая рабочая, сразу захотелось в жизни все организовать так, чтобы было логично, целесообразно, без глупости, тупости, и вещей «упс, не подумала». И самое главное, сделать все во время, до дедлайна и качественно.

Интересно, надолго ли меня хватит…

А еще жуть, как хочется назад…. Хотя вроде и здесь неплохо кормят..

Краса або творіння рук людини

Sun, 16 Mar 2008 10:24:25 GMT

Самой дорогой машиной женевского салона стала эксклюзивная версия Bugatti Veyron, которая сделана совместно с модным домом Hermès. Этот автомобиль, имеющий необычную окраску, получил очень длинное название - Bugatti Veyron Fbg par Hermès. От стандартных Veyron, если слово «стандартное» вообще применимо к Bugatti, эта модель отличается только внешним видом и чуть другим салоном. С технической точки зрения ничего нового не будет – автомобиль по-прежнему получит уникальный двигатель объемом 8,0 л, который выдает 1001 л.с.

Предполагается, что всего будет сделано лишь пять таких машин. А каждый экземпляр Bugatti Veyron Fbg par Hermès обойдется в 1 550 000 евро или почти $2 400 000 по нынешнему курсу.

Fri, 10 Aug 2007 12:54:41 GMT

В Днепре лучше не купаться, может не все отстираться. Хотя водичка сегодня теплая!!!!!


		Дай прикоснуться мне к твоей щеке. Взглянуть в твои печальные глаза. Пусть мы с тобою далеки, Но друг без друга нам нельзя. Дай прикоснуться мне к твоим губам. Почувствовать твое дыханье. Прильнуть к твоей груди, рукам. Ощутить тепло и пониманье. Дай прикоснуться мне к твоей душе. Изведать в ней глубины, дали. Понять, поверить и довериться тебе, чтоб мы с тобою ближе стали...

Політичний настрій

Mon, 06 Aug 2007 15:32:16 GMT

Останній коментар Карасьова:
"Новий список бл. НСНУ знищив "любих друзів" як клас!!! "

Читаючи книгу Литвиненка "Лубянська злочинна група"

Sat, 28 Jul 2007 11:24:05 GMT

Когда жизнь меняется за один день….

Стабильные вещи: СЕМЬЯ, друзья:))))))))))))))))))))))))))))

Изменчивые, поддающиеся властелину реки жизни и перемен: работа, жилье, спутники….

Поневіряння по дорогам життя

Mon, 23 Jul 2007 15:07:21 GMT

Москалі в асю не пускають, як мене стосується їх геополітичні розборки, я за всесвітню комунікацію.

Парадокс від мене: коли приходиш на роботу заздалегідь, роботи, як правило, буде мало:))))Соня. з жалем, сумує за світом сновидінь.
Дивні відчуття.... "
2 години ночі. Гроза, блискавки, штучна світломузика повсюду, штори в цю шикарну обітель ще не купили. Подушку нормально взяти не можна було, треба було практикувати досвід братів-японців.
Наречений приснився, але як каже одна моя поруга, "Очередной."
Дитяче відчуття, просто початок полету свідомості. маленька дівчинка в незнайомій квартирі, на великому дивані, за вікном небо рве гроза, тіні бігають по стінам, а в душі самостність і дитячий страх, що хтось стоїть по іншу сторону вхідних дверей.....
Добре, що сьогодн світить сонце.....Люблю життя, воно неймовірне.........................................................................................................................................................................................................................................................................................................

Життя

Wed, 18 Jul 2007 16:13:22 GMT

Якщо в неділю були латиноамериканські танці....
В понеділок істерика. добре, що не моя....ну і моя частково по іншій причині....
А в вівторок анісова горілка, португальський портвейн та журналісти. редактори.... івсе на голодний шлунок....

В середу буде точно на роботу, при чому з головним болем......

На жаль, за задоволення завжди доводитьмся платити!

НЕ критикуйте, я важко починала після перерви!!!!! Легко ВАм тижня!!!

Випуск

Mon, 02 Jul 2007 08:41:55 GMT

Випуск!
Звучить, як закінчення певного етапу в житті. Не дуже відчувається. Правда, вчора, коли починали виселятись мої друзі -одногрупники. Все не здавалось вже таким, як раніше. ПОШУК КВАРТИРИ звучить так само погано як і ПОШУК РОБОТИ.
А випуск. Він був гарний! Було багато троянд, друзів, посмішок! На вітання у мене оскома! Більше не можу! Вважаю, що це свято переважно робиться для батьків, які мають можливість попишатись своїми нащадками. А ти цього ще просто нерозумієш!
Так само, як нерозумієш, що ти вже значно відрізняєшся від усієї тієї байдикуючої безшабашної зграї молодих людей, яка зветься студенством.
Ще досі намагаюсь віддерти від обличчя цю дурнувату посмішку для фотографій. Це один з тих днів, коли бігаєш по університету і з усіма фотографуєшся, співчуваючи фотомоделям. Бути по ту сторону камери значно приємніше.
А ще поцілунки. Тебе цілують всі, кому не лінь. Знайомі, напівзнайомі, абсолютно незнайомі, які думають, що тебе знають.
Зачіски, мантії, підбори, бонет, який з'їзджає тобі на ніс, декан, який завтра став ректором, Кличко, якого ледь не збили з ніг.... Бенкет з викладачамими, на якому, як завжди, процвітає дискримінація (столи окремо стояли від студентів:))), коли це зупиняло справжнього студента, який вирішив, що несправедливість варто виправляти. Тихе "Ви ж до нас повернетесь?". А, де ж Ви були, коли вбивали мою мрію про повернення? Мрії мають властивість народжуватись і вмирати без попередження.
Гулянка у ресторані. Друзі, пити багато не можна! Кальян після цього палити не варто! Вірменам британського походження краще відповідати, що ти не знаєш англійської (на останнє у мене розуму вистачило:))), а от на столі спробувати потанцювати, навіть варто (залишається почуття "Я цього не побоялась"). О 5 ранку тобі починають розповідати "правду життя" про тебе, і все навколо. Незавжди варто слухати, але на майбутнє варто мати на увазі.
Арсенальна о 6 ранку - прекрасна, не торкнута людською присутністю, прибрана, охайна, прохолодна...
Хоча транспорт чекати на всіх можливих у цьому житті зупинках у відповідній кофтинці та спідничці задоволення ще те.... Коли дехто хоче з тобою познайомитись, а ти відчуваєш, як, по- собачі, холодно.

Явь сегодняшних кровей
В свете завтрашних осадков...
Между пальцами ветвей -
Лоскутки воздушных замков...

Что ты видишь, кроме этих стен?
Бледное подобье перемен,
Где на стыках уличных паров
День качает в люльках маляров.
Осень спит, - и сон осенний мглист,
И тебя лениво, словно лист,
Загоняет в собственный подъезд
Неохота к перемене мест... (С.Белорусец)

поездка по городу

Thu, 21 Jun 2007 12:43:29 GMT

Вчера я умудрилась забить дома студенческий билет и кошелек. Зачем такие мелочи жителю большего города??? В сумке только банковская карточка и проездной, который без студенческого билета не действителен. И на мобильнике 5 копеек.

И в результате, сижу на остановке, где никого нету, людей на целый микрорайон на улице было от силы человек 5, пасмурное небо… и только ветер. Такой свободы и отсутствия связи с внешним миром, я вообще не помню, чтобы когда-то чувствовала!!!

Ну...????

Thu, 21 Jun 2007 12:35:50 GMT

ПРИЗНАВАЙТЕСЬ!:/

Яка капость зглазила мій єдиний відпочинок за все літо?!

P.S: Бажаючих було багато:)))

Напевно всі знають, як я збиралась влаштувати класичний відпочинок на природі, а вийшло все як завжди(В чому можна було не сумніватись).

Перший день, коли я була на дачі, бабуля, яка, до речі, вдосконалена копія мене, вона теж завжди потрапляє в якісь пригоди, проте я з незначними наслідками, а вона навпаки, вирішила, що варто мені влаштувати невелички "трудодні".
Бабуля перед тим пошкодила ребро, отже не могла ж я нагадати, що вмію надзвичайно вдало грати в волейбол:))) В результаті, я "попала по самі помідори", а точніше, на прополку фасолі та щавлю. Ну, добре, що це робила я, а не бабуся. Варто тут два слова сказати про мою бабусю, до речі, теж Галю (це у нас сімейне), вона надзвичайно самостійна і надає перевагу все робити сама, ВОНА ЗРОБИТЬ ЦЕ КРАЩЕ("Дай я, ти все робиш не так..."). Мені, як правило, перепадало робити завжди щось незначне, отже не можна сказати, що я на дачі, перепрацьовувала. Інша ситуація, коли бабуся не може, а робити всеодно потрібно, тоді, в принципі, не має різниці, хто робить і як. До того ж, бабуся виявила, що в мене не так погано виходить...:)))
В суботу все відбувалось за схожим сценарієм з тією різницею, що я копала часник і полола. А ще на годинку мені дали індульгенцію, яку я використала, як справжній прихильник іспанської сієсти:))))) Правда, ще був модний возик - рідкісна беха(ми навіть думали її запатентувати і продати екстремалам за великі гроші. Уявіть собі, ящик на колесиках, без керма, з поганою ручкою, яка гнеться в усі боки.На такому як проїдешся, не факт, що в живих залишишся, чимось нагадує ті самокати, на яких ми катались в дитинстві, чотирьохколесні), якою ми з молодшим нащадком династії вивозили бур'яни з одного горада на канаву. Таких крутих перців, як ми, наша вулиця ще не бачила!!! Їхали, ледь не кущами, щоб сусіди не засікли нас за цією справою:)))
Простоявши 2 дні п'ятою точкою до гори(перепрошую, за не дуже пристойний зворот), ти розумієш, що навіть без 2 хвилин дипломованим магістрам, доводиться відчувати близькість з ріднею, з землею, з тим, що робили на цій землі наші діди-прадіди. Всі ми - рівні та вільні, як вітер, який біжить полями, ланами, заплутається в волоссі, сміється, та летить далі цілувати небо!

Surprise

Thu, 21 Jun 2007 12:32:43 GMT

Иногда жизнь преподносит нам сюрпризы! Когда ты думаешь, что все испортил, оказывается, что далеко не все и портить там еще, и портить в свое удовольствие. Вообще, классно, когда тебе дают второй шанс все исправить, чего бы тебе это не стоило! Главное, его увидеть и не упустить! О такой глупости будешь жалеть всю жизнь! Я придержусь мнения, что каждый человек имеет в жизни второй шанс, просто не каждый его видит! Ведь жизнь течет, меняется... Если берег далеко, так может где-нибудь симпатичный утес неподалеку....

Спостереження

Thu, 21 Jun 2007 12:27:45 GMT

Їхала в автобусі й ніяк не могла зрозуміти чому дві дівчини всю дорогу геготіли. Перш за все, про пересмішниць. Дорога триває приблизно30-35хв., весь цей час дві юні особи років 19-20, фарбовані, з формами, загорілі блондинки, просто не могли заспокоїтись, так що кожен поважаючий себе пасажир, мусив озирнутись, щоб поцікавитись, що послужило причиною такого сміху. Однією причиною цього був чолов'яга, років 35, смуглявий, в окулярах, трішки кумедного вигляду, у костюмі на виріст. Найцікавіше, що чолов'яга до самого виходу не зрозумів, що дівчата відверто розважаються. а , навіть трішки роздувся від надмірної уваги до своєї персони, посміхався на всі 32.
Потім, коли "прекрасні пересмішниці" покинули автобус, я помітила, що біля них сидів, високий, худий, піджаристий дідусь і тримав на колінах дивовижне створіння.КОТА...Але що це був за кіт???Сірий, з біленьким животиком та лапами, з величезною сірою плямою на носі. Справжній британській джентельмен. Він дивися на всіх з висока, з своєї клітчатої сумки, трішки був схожим на свого господаря -очима. Між ними була така гармонія, яку рідко зустрінеш між людьми. Дідусь з ним розмовляв, кіт підмурквав у відповідь, і у них виходила повноцінна розмова. Але Ви б бачили, скільки в цього кота в очах було благородства, мудрості та витонченості, навіть коли він втомився від надмірної уваги і заліз під руку свого господаря, ніби говорячи світові, я від тебе втомився відчепись. "Я подумаю про все це завтра."
А про пересмішниць, які глузували, то з дядечка, то з кота, можна сказати, розум - величина стала, а кількість населення збільшується, часто застосовую до себе (слова вчителя фізики)

Літо, сонце...

Mon, 11 Jun 2007 12:36:41 GMT

Люблю я суто жіночий вид відпочинку.
Пляж, водичка, засмага, музика, невинні жарти:))
Проте на Дніпрі ти точно не можеш визначити якого кольору твоя шкіра і що плаває там, де тільки що плавав, а на Троєщинському озері інші проблеми. Лежать 4 дівчини нікого не чіпають, ні купа місцевих мачо бажають познайомитись. Я такого напливу відповідного контингенту не бачила, навіть на багатолюдному концерті, в мене склалась підозра, що там підпольно діє якась фірма знайомств.
Проте наша жіноча компанія молодець не розгубилась, хто займався ігнором, хто вів інтелектуальні дискусії про гармонію у Всесвіті, різні рівні комунікації та різні типи жіночої поведінки, а хто просто закопався в пісок.

Шкода, плавати я так і не навчилась, хоча води напилась, добре, що не з Дніпра! Але наші люди без комплексів, я, навіть розумію чому позабирали перевдягальні, більшості вони просто не до чого!!!

До чого важко звикнути, і ще важче осягнути, як в +35 можна пити напій 60-90 градусів???

Гарного всім відпочинку, яскравих вражень!!!

Колонка автора: Любимые и ненавистные слова

Fri, 08 Jun 2007 11:13:29 GMT

Каковы ваши любимые и наименее любимые слова? Почему?
люблю слова "ранок". "кохання". "сміх, ""мама", "друзі", "сонце", "радість", "Небезпека", "червоне", "хочу", "роса" - всі вони несуть певне емоційне навантаження, яке формує моє самопочуття.

Не люблю "будильник", "обовзок", "ненавиджу", "скиглити", "гімн", "гламурний" - вони псують настрій та дратують.

Якби ми вчились так як треба...

Thu, 07 Jun 2007 09:12:13 GMT

Я просто обожнюю, коли 6 років вчив одну річ, а потім раптово за 1 тиждень маєш стати спеціалістом у іншій галузі. Виникає абсолютно нормальне питання, а, що я робив минулі 6 років, куди я дів таку важливуу частину свого життя? Для власного задоволення? Хороший садо мазо. Для самовдосконалення? Не пам'"ятаю, щоб так вдавалась в буддизм. Для хоббі? Нічого собі часу для хоббі.
Взагалі період закінчення університету нагадує кризу середнього віку, коли ти вже не настільки молодий і точно не настільки старий, щоб тобі вже нічого не хотілось.

Всі бігають, переживають, де святкувати, що робити далі, де купувати сукні, який замовляти бар. А хочеться просто залишитись в університеті і не потрібен мені випуск, плаття та червоні троянди.
Я хочу залишитись студентом

Stranger

Wed, 23 May 2007 09:49:42 GMT

I had an interesting version why strangers are often curious for us.
The first reason is that we dont know who they are and what to wait from them.
The secon reason is the element of danger.
the third one is the waiting of a ideal guy on a white horse.
and the last you don't know what to wait and like the feeling of intrigue.

I think the last is the main reason why many-many people visit the meetings in blindness:)))

Hope every person will find is own stranger!!!

Практична частина диплому

Mon, 14 May 2007 09:50:10 GMT

Я зрозуміла, що таке практична частина диплому і відчуття, коли її здаєш! Не хай співають тембіти і душа танцює!

Сніг

Tue, 01 May 2007 16:32:44 GMT

У Рівному 1 травня пішов сніг і це не жарт!!!! Всім теплої сонячної весни!

Роздуми про вічне...

Mon, 30 Apr 2007 07:23:52 GMT

Нас найбольніше можуть вдарити ті, кого ми любимо. І найсмішніше, що ми самі даємо цим людям таку владу...

Нехай ті, кого ми любимо розуміють, що зірки падають з небес не кожного дня і їх зорепад теж може закінчитись

Не хотіла ні на кого нагнати меланхолію:)))

Всем несчастным, пишущим диплом….

Mon, 30 Apr 2007 07:01:51 GMT

Скорее опозоримся – скорее забудем… (фильм «Отдых по обмену»)

Если мы все дошли до этого финиша, надо чуть-чуть поднапрячься и закончить.

Я тоже не большой любитель этого дела, учитывая солнышко, цветение всего вокруг, явно прорезающиеся крылышки и всеобщую влюбленность.

Но надо вспомнить, что никто не хочет портить себе еще одну прекрасную весну и жизнь продолжается, а это просто одно из ее не самых приятных мгновений!!!

Всем вдохновения, творческих успехов и быстрого счастливого финиша!!!

Мій коханий кіт-Карамелька або за чим ми сумуємо далеко від дому

Fri, 27 Apr 2007 14:55:57 GMT

Якщо хтось був у мене дома, наприклад, минулого літа, то він памятає, які сильні лапи та вгодоване тіло має ця тендітна кішечка.
Не будучи палким прихильником роду котячих, я щиро люблю цю малу...
вона з'явилась у моєму дому абсолютно випадково. Вийшло, так, що мій тато, не знав, що не люблю і боюсь котів. Як результат цього незнання, з'явилось воно. Оскільки незнання не звільняє від відповідальності, тато інколи досі працює прибиральником туалету цієї маленької кумедної істоти, ім'я якiй Кармелюк(так, її звуть лише в тих, випадках, коли у неї трапляється короткочасова амнезія і вона притиснута життєвою потребою відвідати туалет, ніяк не може згадати, де ж він у неї).
Власне, трішки про цю надзвичайно кмітливу тваринку, перш за все, вона -справжня красуня серед кішочок, біленька з сіренькою спинкою, не маючи родослівної, залишається гідною найшляхетнішого котячого роду. Часто посеред дня її можна зустріти за наведення шику-близку (тобто за вилизуванням), не приведи Вам Бог, завадити цій зайнятій істоті, після невдоволено-нерозуміючого погляду, чому їй завадили, послідує важкий удар лапою або печатка зубів на пам'ять про цю незабутню зустріч.
Окремо варо описати іншу її чесноту- "ніжки Буша". моя киця - абсолютно не товста, проте, якщо жінок іноді порівнюють, кого з іспанською гітарою, кого з контрабасом чи віолончеллю, то Карамеся - саме віолончель. Ці шикарні "педалькі", які демонструють, не лише, що нашу кицю гарно годують, але й силу. А Ви пробували стояти як той заєць, коли страшено хочеться щось поцупити зі столу або подивитись благально на того, хто вирішив поїсти без Вас? Тут без твердої опори не обійтись.
Проте особливу увагу варто приділити характеру. Моя дівчинка - справжня гонорова кицька, якщо вона хоче, щоб мама лягала спати, вона ляже на монітор, на компютер, на клавіатуру, ти зженеш, вона знову ляже, ти знову те саме, вона ще й вкусити може, мов не має чого, рідного кота ігнорувати, мявкнто спати, значить спати. А лягти спати на маминій подушці й не в якому іншому місці? Чи багато тварин та людей дозволяють собі в житті таку зухвалість?!
А у випадку, коли хтось їде з дому. Карамеся буде носитись по хаті, жалібно мявчати, ніби мовляючи, залишіться, я буду найкращою кицею в світі і як справжній член сім'ї переживає, що ти десь ідеш з великою сумкою з дому. Часом, навіть залазить у сумку, що спакована на Київ, закриваючи кришку і там тихенько сидить...
От, і зрозумій після цього, хто у кого живе і хто попав туди випадково...

26.04.07

Прототип сучасної надлюдини

Fri, 27 Apr 2007 14:45:11 GMT

Присвячено полководцям, вождям революцій і не тільки...:
він - найсильніша, найрозумніша людина на Землі, він може все, інколи, здається, що він - надлюдина за Ніцше.
А, інколи, мені його просто шкода, бо попри все захоплення "чарівним принцем", я розумію, що він - одночасно найнещасніший, він не має права на помилку, на програш, на жалощі до себе чи навіть на скаргу, оскільки він - ідол, на який дивляться мільйони.
А ідоли не плачать, навіть, коли гине їх світ, все заради чого вони стали ідолами!!!

P.S: Він - одночасно і найсамотніший, бо ніхто не зможе пожаліти та зрозуміти того, з ким хоче помінятись місцем, кому заздрить, ким пишається або на кого молиться.

26.04.07

Привіт! Доктор, меня игнорируют

Thu, 26 Apr 2007 11:54:02 GMT

kokhanchyk

Привіт! Це мій не дуже вдалий дебют!

Хочу, перш за все, сказати дякую, всім за конференцію!
Вона була просто чудова!
У мене зараз післяхарківський синдром! Коли хочеться чути розумні дискусії, бачити милі, дорогі серцю обличчя, відчувати дух цього міста, яке безумовно має свій, властивий лише йому характер! Зверніть увагу, я -точно не є фанатом цього міста!
Друзі, я Вас дуже люблю! Ви-найкращі! І я визнаю, що я не подарунок, за, що Вам ще більше вдячно, бо Ви мене досі терпите!

Попереджаю всіх і зразу! Залежно від насторою, я вибираю мову, якою писати! НЕ завжди це ідеально грамотно, тому, перепрошую за травму Ваших естетичних почуттів! Я только учусь...:)))

Останні три дні нагадують гонку озброєнь, коли все треба терміново здавати, а коли відчуваєш потребу поговорити виявляється, що у всіх за багато справ, для того, щоб приділити час спілкуванню з тобою, Ді тебе це не стосується. Люди ігнорують твої смс, дзвінки. Інколи ігнорують тебе з якихось особистих причин(що безумно бісить і дратує, хоча можливо це пов'язано не з ігнором, а з людиною Kiss!!!)... і ти розумієш, що випадаєш з світу спілкування без своєї волі.
В принципі, я припускаю, що це лише моє особисте почуття світу зараз(в Харкові спілкування позитивного було забагато- много сладкого, вредно для здоровья !!!)
Це, як метро на швидкості проноситься повз тебе і ти розумієш, що з якоїсь причини, воно не зупинилось і не підібрало тебе!!!
Фактично, я сильно-сильно за Вами сумую!!!!
Гарного дня!!!!