Якщо визначити владу як принципову здатність до концептуалізації реальності, то можна зробити цікаві висновки щодо результатів виборів-2010 в Україні. А результат цей буде один і дуже простий - втрата президентом влади.

Найімовірніший переможець виборів - Віктор Янукович, просто не має жодного розуміння ситуації й ознак проективних планів в масштабах всієї країни. А без цього, отримання будь-якої посади не призводить до утримання влади.

Теж стосується другого претендента на президентське крісло - Юлії Тимошенко. В її ситуації все навіть гірше, адже Тимошенко за своєю суттю не здатна до якогось планомірного систематичного мислення. Будь-яка ідеологія яку вона робить вигляд що сповідує, є по-суті маркетинговим лушпинням. Це значить, що цей дефект волі Юлії Тимошенко робить принципово неможливим її володарювання.

Якщо з Януковичем на вироблення певних проектностей може просто піти деякий час (виробив же “Україну не Росію” пізній Кучма), то Юля Тимошенко концептуально безплідна.

Саме це дає можливість передбачити лінію її поведінки на можливій посаді.

Тимошенко-президент нагадує половину коня з пригод барона Мюнхаузена, істоту що невпинно п’є воду, але не здатна втолити свою спрагу. Не маючи змоги зрозуміти принципову неможливість володарювання для себе, вона з подивом побачить що з отриманням посади, влади як такої вона не отримала. Жага не задоволена.

Це приведе її до думки узурпувати владу в парламенті. Узурпація влади, будучи проведеною успішно не принесе їй задоволення, оскільки влада немов ефір знову вислизне між наманікюрених пальчиків. Це примусить її остаточно акцептувати судові та виконавчі гілки державного механізму.

Сконцентрувавши навколо себе всі політичні повноваження, вона знову не задовольниться. Половинка політика, в чергове напившись живильною вологою додаткових прав, так і не помітить як загадкова матерія влади знову виливається позаду.

Це підштовхне її до наступного кроку, до марксистського розуміння базису та надбудови. Концентрація економічних можливостей, що розпочнеться з великого бізнесу, матиме характер комуністичної епізоотії, й пройшовши по великим ФПГ, спуститься до малих, потім до окремих бізнесів і малих підприємців, а після невеликої паузи, нарешті й до рядових громадян. Конфіскації земель, позбавлення прав власності на квартири, машини, особисте майно.

Створення трудових армій та ГУЛАГів є тільки питанням часу.

Жага, яку ніщо не здатне вгамувати, не зупинить Тимошенко ні перед чим, включно з цікавістю до кишенькових грошей першоклашок.

Сконцентрувавши навколо себе всю економічну міць держави, Тимошенко знову не відчує влади. Влада знову не дасться їй в руки. Тому практика ескалації вимог примусить Тимошенко займатись особистим життям громадян. Регулювання народжуваності, дозволи на шлюби, нормативне регулювання сексу, обов’язковий гомосексуалізм, право першої шлюбної ночі, примусові аборти, судові стерилізації за “політичні злочини”. Юлія Володимирівна буде лізти в кожне ліжко, на кожну кухню. Благовидні приводи не мають значення, будь то боротьба з викидами це-о-два організмами громадян, чи боротьба з “ВІЛ/СНІД”. Концентраційні табори, з вертухаями що слідкують за кожним порухом починаючись з маленьких острівців, будуть розростатись аж поки на великий концентраційний табір не перетвориться вся країна.

Ранок зі співанням гімну во славу Юлії Тимошенко і клятвою на вірність Юлії Тимошенко, сніданок во славу Юлії Тимошенко (”Хліб наш насущний Вона принесла нам”), робота задля досягнення великих ідеалів Юлії Тимошенко (”Ударники юліанської п’ятирічки отримують ордери на секс та талони на презервативи без черги!”), перерва (”Дяка Юлії Тимошенко! Всі разом, СЛАВА ЮЛІ!”), п’ятихвилинка ненависті до ворогів Юлії Тимошенко (”Ці подонки навколо!!! Вони можуть бути поряд!!! Вони хочуть її розіп’яти!!! Смерть ворогам Юлії Тимошенко!!!”), обід во славу Юлії Тимошенко (”Хліб наш насущний Вона принесла нам! Норма видачі шоколаду збільшена з 80 грам до 40 грам! Слава! Слава! Слава мудрому керівництву Юлії Тимошенко!”), продовження роботи во славу Юлії Тимошенко, кінець робочого дня (”Пам’ятайте, тільки завдяки Юлії Тимошенко ми маємо цей короткий чотирнадцятигодинний робочий день!”), вечеря во славу Юлії Тимошенко, групова молитва перед сном за здравіє Юлії Тимошенко (”Бажаємо щоб вам приснилась Юлія Тимошенко, так вона вам обов’язково присниться! Тільки ворогам у ві сні ніколи не приходить Юлія Тимошенко. А коли тобі товариш в останнє снилась Юлія Тимошенко?).

Але і це не дасть їй відчуття влади. Юлія Тимошенко не здатна мати владу концептуально. І тоді вона вирішить що для того, щоб здобути це відчуття, треба отримати більшу країну. Оскільки ГУЛАГ під назвою Україна “інтегрувати” нікуди не вдасться, вона захоче воювати. І це буде кінцем кінця Юлії Тимошенко. Початком її шляху до висіння вниз головую на майдані з задертою спідницею з під якої визиратимуть бліді задубілі синюшні ляшки.

Її армія розбіжиться, її підлеглі заховаються, її улюблені заводи-комуни і концтабори провалять всі норми на відвантаження військової продукції. Її генерали очолять окупаційні адміністрації ворога. І тут вона зрозуміє, що влади вона ніколи не мала. Що замість половини, яка має бути у кожного володаря, у неї пустота. Всі її права, всі її повноваження, всі її посади та почесні титули, будучи отриманими тут же перекидались на реальних правителей - багаточисленних вертухаїв.

Замість порядку, країна весь цей час отримувала безвладдя зі свавіллям дрібних Лозинських на місцях. Інвазійне розповсюдження анархії, що починалось з її прем’єрства, вже досягло піку, коли держава не існує, а всі її концтабори це лише вотчини БЮТівських феодалів.

“Я ніколи не мала влади”, такою буде остання думка в її одягнутій у чорний мішок голові, коли кат натисне на важіль і петля стягнеться навколо шиї, примушуючи ніжки кумедно дриґатись у повітрі.

Актриски не отримують влади, це закон Всесвіту.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Сьогодні ми поговоримо про права споживачів.

Увляємо собі ситуацію: ви хочете поклеїти собі шпалери. Звичайні такі шпалери у смужечку, на звичайні такі стіни. Але вам робити це влом.

Коштує ця послуга умовно 2000 гривень. Це тіпа типова ціна на ринку. Але тут з’являюсь я. У мене є час, є різний реманент для клейки шпалер, є навіть сраний клей.

- Два штуцера - кажу я - та я за двісті гривень тобі поклею!
- Невже - питаєте ви - мене влаштовує!
- Але є один суттєвий момент - додаю я - я ніхуя не гарантую якість, деякі шпалерини будуть поклеєні горизонтально, а деякі вертикально, в деяких місцях шпалерин може взагалі не бути, і якщо мені запропонують поклеїти шпалери в іншому місці, я маю право послати вас нахуй. По рукам?
- Цікаво - кажете ви, але жлобська натура підказує що варто ризикнути - але по рукам.

Концепт мого бізнесу зрозумілий? Йдемо далі.

Ви - говнопідприємець. Вам дуже хочеться поставити собі на візитку загадкову строку з “www”, але ви зайшли на сайт Тьоми Лєбєдєва і побачили що коштує це трохи більше ніж дохуя. І тут ви згадали про мене. Ви набираєте мій номер.

- Алоу Сміло - кажете ви - ти не в курсі скільки зараз коштує зробити сайт?
- А я їбу - кажу я - пан не може сам скльопати на народ-ру?
- Я ніхуя не шарю - відповідаєте ви - а ти можеш?
- Можу - відповідаю я - тільки мені це в хуй не здалось…
- З мене завісалово в більш-менш пристойному кабаку - кажете ви - скльопаєш?
- Скльопаю - кажу я - тільки дивись, не смій мені мізки єбати. Хуяну на org.ua, на якомусь прости-господи вордпрессі, дизайн буде на колінці, а якщо твоя секретутка посміє мені питання задавати, то буде жорстоко послана в пізду. Катить?
- Катить - кажете ви - водку ти не п’єш, будемо хуячити коньячішку?
- Коньячішку - кажу я - до п’ятниці.

Ускладнюємо далі. У мене є літак, ви хочете потрапити в Кацапєтовку, але подивились що рейс до Кацапєтовки коштує трохи більше ніж дохуя. І тут ви згадуєте про мене.

- Пан cей літак сам скльопав? - питаєте ви.
- Сам скльопав. - відповідаю я - в Охтирці.
- А чи долетить сей літак до Кацапєтовки? - питаєте ви.
- Долетить - відповідаю я - тільки мені ця Кацапєтовка нахуй не здалась.
- Я заплачу пану половину від ціни що на рейсі, чи згоден пан? - питаєте ви.
- Пан згоден, але з деякими суттєвими умовами - кажу я - я ніхуя не буду вас годувати, ви не маєте права на багаж, я не відповідаю за час вильоту, якщо хтось запропонує мені більше грошей я пошлю вас нахуй, всі ризики по сраним форс-мажорам несете ви. Згода?
- Цікаво - кажете ви, але жлобська натура бере своє - По рукам!

До чого ця довга підводка? Є такий лоу-кост авіаперевізник - Wizzair. “Лоу-кост” значить “дешевше лайна”. А ще це значить що там в договорі прямо написано що ніхто нізащо не відповідає, вас будуть слати нахуй, вас не будуть ніхуя годувати, а у випадку якщо перевізник побачить десь кращі бабки, то він скасує ваш рейс, а ви будете як лох тусуватись в аеропорту з простроченою візою. Усікаєте концепт бізнесу?

Але деякі не усікають. Хохляцька журналюшка бере собі лоукост білет на рейс, рейс переносять, журналюшка зависає у Венеції і пише слізний пост [link] у своєму затишненькому. Хомячкі ф шокє! Їм сказали що можуть послати нахуй і таки РАПТОВО послали. Але наша журналюшка не звичайний жлоб-економ, він журналюшка. Тому кєнти влаштовують прогонку про жахливий сервіс лоукостів [link] на дружніх сайтах. Сенсація! Новина! Лайно яке нам продали як лайно виявилось лайном і не хоче смердіти ландишами! Нас не поважають в Європі! Ми думали що купуючи лайно ми отримаємо щось смачне! Нас кинули!

Ну і нарешті кульмінація. В Лондоні, інша хохлятіна РАПТОВО дізнається що лоукост це лоукост і влаштовує сидячу забастовку [link]. За що і отримує чесно зароблені піздюліни. Яка неповага! Шпалери наклеєні криво! Я хочу такий-же сайт але з рюшечками по куткам, на іншому домені, щоб був форум з автомодерацією і як ти смів виєбати мою секретарку? І взагалі:

Alekss _ 22.12.2009 23:04
А способ борьбы очень простой - закрыть все украинские порты для этой компании , предложив ее рейсы украинским перевозчикам или прямым конкурентам. Все просто Вадсон, надо только иметь немного желания и воли.

Пан_Володимир _ 22.12.2009 23:31
Невдовзі після інтернет-магазинів з’явилися інтернет-перевізники, які не мають фізичних офісів. Єдиний спосіб виразити відношення до описаного інциденту - пікетувати (з собаками) єдиний у Києві банк, який приймає плату за послуги цього перевізника.

аня_правда _ 23.12.2009 00:24
Ніякий лоукост не є виправданням хамського ставлення.

Заборонити! Заблокувати! Ходити з транспарантами “ганьба дискримінації”. Вони ж споживачі, у них є срані права! “Я найнявся на судно що буде пропливати повз Сомалі і ВНЄЗАПНО побачив на палубі негрів з автоматами, посольство допоможи!”.

Цій країні потрібні масові розстріли. Масові розстріли журналістів.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

До вкраїнськіх людностей! Маємо виставити демонстрацію своєї опінії, счо суть є звитяг мілітарних та змагань величніх, дідів та прадідів наших, з УПА та інших сукупностей під верховіддям великих очільників С. Бандери та Р. Шухевича, суть в тому є, счоби наші дочки та дружини мали змогу, є то, вільно та без обмежень ексьпонювати жіночі принади свої за шкльом на Амстердамсчині. Счиро ваші честь знаємо, мальороси европейські (і ніколи не плютайте нас з мальоросами москальськими, бо ми є цівілізьовані і патрійоти!). Слява Вкрайні! [link].

Коли я чую що “Україна не бордель”, у мене завжди виникає питання “а що тоді бордель”? Те що щоліта наш Крим окупують московські проститутки-заробітчанки мені особисто жодних національно-свідомих перверзій не додає.

Ми живемо в країні де друга особа держави тримала порновідеосалон та займалась організацією банно-саунного дозвілля для партнерів П. Лазаренко, де з розпустою борються повії, а патріотизм виставляють пекучим бажанням пошвидше десуверенізувати свою державу віддавши її під владу марсельських негрів, цюріхських арабів та брюссельських євреїв.

Люди які не мають планів мити унітази в ЄС, вже мають готуватись стати білою меншістю. Помірний сурвівайл - традиційна політика виживання на цій землі. Будуйте високі паркани, оточуйте їх колючим дротом та протипіхотними мінами, копайте бомбосховища та з’єднуйте їх підземними ходами із залитими з портаменту дотами. Завжди тримайте в коморі п’ятирічний запас набоїв та консервів. Слідкуйте за прострілюванітю периметра, завжди тримайте змащеними свої особисті кулемети та системи залпового вогню типу “град”. Привчіть себе до думки, що кулеметна вишка такий же атрибут приватного будинку як супутникова тарілка, пара-трійка поросят в сараї та важкий потужний позашляховик. Святе письмо на якісному папері, помповий дробовик та повна діжка соляної кислоти для надміру нав’язливих гостів та представників влади.

Ну і звичайно демо-сайт для західноєвропейських сірих мишок, середньоазійських мавпочок, та скутих чеченським засиллям білих росіянок.

“Подивись, це мій будинок. Це моя гвинтівка. Це мій особистий Т-34 (рік тому відновив). Це моє особисте радіоізотопне джерело енергії. Це моя персональна армія з 23 нащадків, це мої добермани, це мій гарем, а це мій євнух. Можливо ми не найкращі білі європейці в історії, але ми останні білі в Європі. Живі анахронізми”.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Вчора Віктор Ющенко присвоїв звання Заслужений юрист України Валерію Бондику. У 2004 році пан Бондик був членом ЦВК. Той склад ЦВК розпустили за фальсифікації, до нового не увійшли Ківалов, Бондик та Олена Лукаш.

За фальсифікацію виборів ніхто не сів. Значить фальсифікацій не було. Реабілітація несправедливо скривджених розпочалася з почесної нагороди Сергію Ківалову, яку він отримав у 2007 році. Тепер прийшла черга Бондика.

Я хочу спитати пана Ющенка, чому він забув про Олену Лукаш? Це, по-перше, Жінка! По-друге, Мати! Вона ризикує своїм здоров'ям і не шкодує нервів. Лазячи по парканах Конституційного Суду вона не словом, а ділом захищає право в Україні.

Вимагаю звання Герой України для Олени Лукаш!

Знаєте, колись я такі вибрики хохлушок [link] називав “провінційним фемінізмом”, але потім припинив. І знаєте чому? Фемінізм сам по собі таке недолуге бабське явище, що додавати якісь референтні індекси до цього слова беззмістовно. Це як побачивши лайно, назвати його “бридким лайном”, одразу виникає питання: а існує не бридке лайно? Існує якесь спеціальне висококалорійне, високоестетичне, приємне лайно, яким какають єдинороги і яке складається з метеликів та пахне фіалками?

Ось тут теж саме. “Провінційний фемінізм”? Куди тут тулити додаткові характеристики, якщо слово “фемінізм” вже є? І справа не в пайнті, і не в червоному кольорі на сірому фоні, і не в недолугих шрифтах, і не в абсолютно комедійній фігурці в лівому верхньому кутку (який дизайн! яка композиція! я зараз кінчу!), це в кінці-кінців можна вибачити, адже криза, адже зважаючи на відсутність грантів багатьом молодим активісткам-феміністкам доводиться займатись більш прозаїчними речами [link] ніж різні там фотошопи, корелдрафи і тридемакси. Мене цікавить абсолютно інше: під час громадянської чи зовнішньої війни, коли кожну з цих талановитих дизайнерок буде користувати по роті бухої солдатні, чи будуть вони зачитувати молодим бійцям Всезагальну декларацію про права людини? Чи почує піхотний Ванька чи комісар Ачгі цитати з Рози Люксембурґ щодо пролетаріату та жіноцтва як споріднених в експлуатації класів? Чи будуть вони за пару місяців, виношуючи у своєму лоні невідомого сина дивізії, думати про неприпустимість продовження реплікування гендерних шаблонів у масовій культурі?

Це я до чого? З фемінізмом не треба боротись. Фемінізм треба любити та розвивати. І знаєте чому саме так? Бо в нормальній популяції він не виникне. Фемінізм це демаскуюча ознака того, що самці цієї конкретної нації перетворились на шмаркатих рохль. Приїдь в конкретну країну, подивись на білборди і якщо побачиш “Молдова не бордель” та “Стоп насильству в сім’ях”, одразу побачиш поряд орди чурок, ссикливих недочоловіків-аборигенів на вулицях та іноземців що кажуть їм в обличчя “у вас найкрасивіші жінки у світі”. Фемінізм дуже корисна річ, якщо ти його побачив поряд - значить час починати війну. З іншою державою або громадянську. Сер Чарлз Роберт Дарвін правий, тільки в постійному кривавому відборі може зберігатись порода.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Розпочав вести блоґ на сайті українського католицького часопису "Credo". Для мене це справжня радість з багатьох приводів.

• Сайт "Credo" за короткий час зміг стати найкращим релігійним ресурсом в Україні для активних католиків. І сам часопис також став новим цікавим джерелом у католицькій Україні.


• Написати перший текст до нового блоґу збирався вже багато тижнів, та все відкладав. З того часу і тема цього першого запису встигла змінитися кілька разів ;).


• Особисто для мене блоґ на Credo є можливістю відкрито проголошувати Царство Боже до великої аудиторії. Вже маю один блоґ про свій християнський досвід, але ніде не наголошую, що це мій блоґ, тобто веду його напів-анонімно.

То ж запрошую до читання і роздумів ;)